Люди так люблять боротися з вітряками
Люди ховають любов десь між зірками
Люди мовчать, коли світ лякає
Люди, що добрі, ідуть від нас світляками

Бувають часи, що не лишилось нічого
Головне щоб в людині, щось лишилось людського
Бувають часи, що не лишилось нічого
Головне щоб в людині, щось лишилось людського

Остання крапля совісті не йде із серця
Остання крапля честі кликне, озветься
Остання крапля мудрості ще не розтала
Остання крапля болю не змита з кинжала

Остання крапля совісті не йде із серця
Остання крапля честі кликне, озветься
Остання крапля мудрості ще не розтала
Остання крапля болю не змита з кинжала

Бувають часи, що не лишилось нічого
Головне щоб в людині, щось лишилось людського
Бувають часи, що не лишилось нічого
Головне щоб в людині, щось лишилось людського

Кинь хай проросте, люди не забудуть
Навіть серед пустель проростають рути
Стелі камʼяні, навіть струмочок точуть
Станемо людьми, якщо того захочем


Від прадавніх часів батька Хмеля до сьогодні ми живемо у добу Каліюги, час темряви, випробувань і боротьби духу. Здається, ніби всесвіт затягує пітьма, але навіть у найтемніші епохи завжди сяє людина.
Коли здається, що втрачено все, друзів, кохання, матеріальні блага, залишається головне: людяність!
Кожна крапля любові, милосердя і добра, це промінь, що не дозволяє темряві перемогти. Тому щоб не сталося, плекаймо в собі безумовну любов один до одного.

Reviews
Rate this article.
Article isn't rated yet. Write a review.