Я уявляю: сонце впало за небокраєм
Міцно ти мене обіймаєш
Знаєш, ти і є моїм раєм, раєм

Ніхто не взнає -
Коли місто все засинає
Їдем ми останнім трамваєм
Ти цілуєш мене навзаєм, навзаєм

Не питай мене
Де ми завтра пропадем
І куди зоря веде
Не питай мене
Не питай мене

Не питай мене
Знаєш це життя одне
Ми до ранку не заснем
Не питай мене
Не питай мене

Вночі до тебе і піду лиш ранком
Та повернуся знову бумерангом
Така солодка ти неначе манго
На моїх губах

Бо з тобою щастя так близько
Бачиш, в небі зорі розбризкав
Танеш як морозиво в Стрийському
Давай пропадем
Не питай мене
Де ми завтра пропадем
І куди зоря веде
Не питай мене
Не питай мене

Не питай мене
Де ми завтра пропадем
І куди зоря веде
Не питай мене
Не питай мене

Не питай мене
Знаєш це життя одне
Ми до ранку не заснем
Не питай мене
Не питай мене



Часто ми відкладаємо наше життя на потім: плануємо, переносимо, але насправді нам ніколи не дізнатися що буде далі і куди нас «поведе зоря», тому, «не питай мене» що буде далі, живи тут і зараз, саме про це ця пісня. Бо іноді щастя - це просто сісти на бордюр у центрі міста, сміятися без причини, зʼїсти улюблене морозиво, яке нагадує дитинство, послухати вночі улюблений трек в навушниках чи просто набрати близьким. Тому в цей час нам особливо важливо бути і жити тут і зараз!

Reviews
Rate this article.
Article isn't rated yet. Write a review.